Етапи розвитку біологіїї, біологічні науки, захворювання

Деякі ключові етапи розвитку біології

№ з/п	Прізвище та ім’я вченого	Відкриття
	Абу Алі Ібн Сіна (Авіцена)	Висунув гіпотезу про невидимі збудники «гарячкових» (інфекційних) захворювань, що передаються через воду, повітря. Трактат «Канон лікарської науки» протягом багатьох століть (ХІ-ХІІ ст..) був джерелом медичних знань у країнах Сходу.
	Амосов Микола	Розробив нові методи хірургічного лікування, питання штучного кровообігу, фізіології серця, регулювання функцій внутрішніх органів. Уперше у світі запровадив протитромбічні протези, розробив апарати штучного кровообігу.
	Аристотель	IV століття до н. е. висунув теорію непрямого спадкування. Започаткував порівняльну анатомію та ембріологію.
	Бенда К.	1898. відкрив мітохондрії.
	Бер К.	Заклав основи сучасної ембріології хребетних, дослідив яйцеклітину ссавців, з’ясував закономірності історичного розвитку організмів
	Бец В.О.	Здійснив відкриття в області архітектоніки кори ПФМ, морфології і онтогенезу, неврології.
	Бовері Т.	1888.         описав центріолі
	Богомолець О.О.	Розробив учення про фізіологічну систему сполучної тканини, висунув положення про залежність перебігу хвороби і видужування від здатності організму до опору. Автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку. Старіння організму.
	Браун Л.	1975 – здійснив успішне запліднення яйцеклітини людини в пробірці, яке завершилося народженням здорової дитини.
	Броун Роберт	1830. усередині клітин знайшов ядра. Він досліджував орхідеї і виявив у центрі кожної клітки сферичні утворення, які й назвав ядрами клітин.
	В. Валдейер	1988 - запровадив термін «хромосома» і назву «хроматин».
	Вавілов М.І.	1920 – сформулював закон гомологічних рядів спадковості.
	Вавілов М.І.	Дослідив центри походження культурних рослин, сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, висунув вчення про імунітет рослин.
	Везалій А.	1543. Заклав основи сучасної анатомії, виклав їх у праці «Про будову людського тіла».
	Вейсман А.	1892. встановив, що спадкові фактори зосереджені в хромосомах.
	Вернадський В.І.	Розробив учення про біосферу, за яким речовина біосфери, трансформуючи сонячну енергію, залучає неорганічну речовину в безперервний кругообіг.
	Вольф К.Ф.	Обґрунтував теорію епігенезу; заклав основи вчення про зародкові листки.
	Гален	Виклав у класичних трактатах «Про частини людського тіла» анатомо-фізіологічний опис цілісності організму; запропонував концепцію про рух крові; з’ясував функції спинного мозку; описав ряд нервів і м’язів, уперше виявив відцентрові та доцентрові нервові волокна.
	Гальвані Л.	Вперше описав електричні явища у нервово-м’язовій тканині.
	Гамалія М.Ф.	1886 р. заснував разом з І. І. Мечниковимі Я.Ю. Бардахом в Одесі першу в Росії (і другу в світі) бактеріологічну станцію. Вперше в Росії здійснив вакцинацію людей проти сказу.
	Гарвей У	Сформулював положення «Все живе – з яйця», визначив наукові основи фізіології та ембріології, довів рух крові по замкнутій системі, описав велике і мале коло кровообігу.
	Гіппократ	V століття до н. е. — перші ідеї про механізми спадковості.
	Гуго де Фріз	1901 запровадив термін «мутація» і дав його визначення. Суть мутаційної теорії де Фріза зводиться до таких положень: 1) мутація виникає дискретно, без переходів; 2) нові форми константні; 3) мутація є якісною зміною; 4) мутації по-різному направлені (корисні та шкідли­ві); 5) виявлення мутацій залежить від розмірів вибірки організмів, які вивчаються; 6) одні й ті ж мутації можуть виникати повторно.
	Гуго де Фріз (Голландія), Карл Корренс (Німеччина), Еріх Чермак (Австрія	1900. у дослідженнях на рослинах відкрили закономірності роз­щеплення гібридів, що, як виявилось, за 35 років до них були описані Г. Менделем у його праці «Експерименти з гібридизації рослин».
	Гук Р.	1665. Ввів термін «клітина».
	Дж. Прістлі	1773. відкрив у рослин здатність засвоювати з пові­тря вуглекислий газ і виділяти при цьому кисень. Він також відзначив, що здатність рости в атмосфері цього газу виявляється тільки за умо­ви освітлення (хоча б короткочасному) судин з рослинами сонячними променями.
	Ерліх П.	Відкриття гуморального імунітету
	Ж.-Б. Ламарк, Г.Р. Треверанус	1802 р. – запропонували термін «біологія».
	Заболотний Д.К.	Засновник вітчизняної епідеміології, вивчав особливості інфекційних хвороб: чуми,холери, сифілісу, дифтерії, черевного та висипного тифів. Довів лікувальний ефект протичумної сироватки.
	Івановський Д.І.	1892 – відкрив віруси – збудники хвороб, започаткував науку вірусологію
	Карл Лінней	1735 – праця «Система природи», ввів подвійну назву для позначення виду.
	Катсеяніс Л., Цом Г., Чен К.	1964 – здійснили штучний синтез білка інсуліну
	Кох Роберт	Нобелівська премія за відкриття збудника туберкульозу
	Ландштейнер Карл	1930 – відкриття груп крові людини
	Левенгук А.В.	1763. Відкрив найпростіші та мікроорганізми., сконструював перший мікроскоп.
	Липський В.І.	Працював у галузі флористики, систематики та географії рослин, описав чотири роди та понад 220 нових видів рослин, досліджував фітопланктон (водорості) Чорного моря.
	Мендель Г.	1865 – дослідив закономірності спадковості, розробив метод гібридологічного аналізу.
	Мечніков І.І.	Відкрив явище фагоцитозу, виклав фагоцитарну теорію імунітету.
	Мішер Ф.	1871 – відкрив нуклеїнові кислоти
	Морган Томас	1910 – розробив основні положення хромосомної теорії спадковості.
	Навашин С. Г.	1898. відкрив подвійне запліднення у квіткових рос­лин.
	Павлов І.П.	Науково обґрунтував уявлення про процес травлення і матеріалістичне вчення про вищу нервову діяльність.
	Пастер Л.	З’ясував, що мікроорганізми є причиною спиртового бродіння і зумовлюють інфекційні хвороби, а також остаточно спростував погляд про самозародження організмів.
	Рабль К.	1885 - встановив сталість хромосомних наборів.
	Рональдо Рос	1902 -        присуджена Нобелівська премія за відкриття передачі збудників малярії.
	Руска Е.	1931 – сконструював електронний мікроскоп.
	Сервет М.	1540. Дав перше уявлення про мале коло кровообігу
	Сєченов І.М.	1871 – започаткував об’єктивне вивчення вищої нервової діяльності
	Уоррен Робін, Маршалл Баррі	2005 – відзначенні за відкриття бактерії Helicobacter pylori та її ролі в розвитку гастриту і виразкової хвороби
	Уотсон Дж., Крік Ф.	1953 – створили модель молекули ДНК
	Ф. Крік, Л. Барнет, С. Бреннер, Р. Уотс-Тобін	1961 – визначили тип, загальну природу. Універсальність генетичного коду.
	Феллінг І.	Фенілкетонурія
	Фішер Е.	1894. показав, що кожний фермент строго специфічний щодо субстрату, з яким він взаємодіє.
	Холодний М.Г.	Запропонував фітогормональну теорію тропізмів.
	Чарльз Дарвін	1859 – книга «Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя», в якій були майстерно викладені і всебічно обґрунтовані наукові основи еволюційної теорії
	Шеттлз	1960 – описав процес запліднення людської яйцеклітини
	Шлейден М. і Шванн Т.	1838-1839. розробили клітинну теорію, що за своєю значимістю в біології може бути порівняна тільки з теорією еволюції. М. Шлейден описав ядерця всередині ядра.

Назва хвороб та їх причини

№ з/п	Назва хвороби	Причина, збудник (переносник)
	Акромегалія	Надмірна кількість виділення гормону соматотропну в дорослому віці, що призводить до розростання окремих органів (пальців рук, носа, язика і т.д.)
	Анемія	Зменшення кількості червоних кров'яних тілець (еритроцитів) або нижча від нормальної кількість гемоглобіну в крові.
	Арахнодактилія	Пальці павука, розвиваються при синдромі Марфана
	Аскаридоз	Круглий черв аскарида
	Атеросклероз	Хронічне захворювання артерій, яке полягає в потовщені і зміцненні їх стінок у вигляді бляшок, які утворюються внаслідок порушення ліпідного обміну
	Бері-бері	хвороба, яка вражає нервову систему людини, що призводить до слабкості, втрати апетиту, підвищеної збудливості і паралічу з вельми високою вірогідністю смертельного результату. Відсутність в їжі вітаміну В1
	Ботулізм	Клостридіум
	Борельоз, хвороба Лайма	Борелії комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato (кліщі)
	Гельмінтоз	Черви
	Гемофілія	Генетичне захворювання, пов'язане з порушенням коагуляції (згортання) крові
	Гепатит В	Вірус гепатиту
	Гігантизм	Надмірна кількість виділення гормону соматотропну в дитинстві, яке призводить до збільшення росту понад норму.
	Гіперглікемія	Збільшення концентрації глюкози вище 1,8 г/л призводить до її втрат із сечею, ще вища концентрація також може викликати соматичний стан унаслідок підвищення осмотичного тиску крові.
	Гіпертонія	Підвищений артеріальний тиск
	Гіпоглікемічна кома	Зниження концентрації глюкози нижче 0,5 г/л призводить до розладів діяльності нервової системи
	Гіподинамія	Знижена рухова активність
	Гіпотонія	Понижений артеріальний тиск
	Гонорея	Гонокок
	Грип	Вірус грипу
	Дальтонізм	Розлад кольорного зору
	Діфілоботріоз	Широкий стьожак
	Дизентерія	Дизентерійна амеба
	Дифтерія	Дифтерійна паличка
	Дракункульоз	Круглий черв - ришта
	Ендемічний зоб	Нестача в їжі йоду
	Ентеробіоз	Круглі черви  - гострики
	Енцефаліт	Нейротропні віруси (кліщі)
	Ехінококоз	Стьожковий черв ехінокок
	Карієс	Бактерії в ротовій порожнині
	Карликовість	Зменшена кількість виділення гормону соматотропну, що призводить до затримки росту
	Кір	Вірус роду Morbillivirus
	Кіфоз	Надмірний вигин хребта в грудному відділі назад
	Короста	Кліщ коростяний свербун
	Куряча сліпота	Відсутність в їжі вітаміну А
	Лейкопенія	Зменшена кількість лейкоцитів в крові
	Лейкоцитоз	Збільшена кількість лейкоцитів в крові
	Лейшманіоз	Тропічний джгутиконосець лейшманія (москіт)
	Лямбліоз	Найпростіша лямблія
	Малярія	Малярійний плазмодій (малярійний комар)
	Муковісцидоз	Мутація гена трансмембранного регулятора муковісцидоза
	Опісторхоз	Котячий сисун – круглий черв
	Педикульоз	Воші
	Поперековий лордоз	Надмірний вигин хребта в поперековому відділі вперед
	Правець	Паличка правцю
	Пульпіт	Ускладнення карієсу
	Рахіт	Загальне захворювання всього організму з порушенням обміну речовин, в основному обміну кальцію і фосфору. Відсутність в їжі вітаміну Д
	Синдром Дауна	Одна з форм геномної патології, при якій найчастіше каріотип представлено 47 хромосомами замість нормальних 46, оскільки хромосоми 21-ї пари, замість нормальних двох, представлені трьома копіями (трисомія)
	Синдром Едвардса	Трисономія за 18 парою
	Синдром Клайнфельтера	Полісомія за Х, У-хромосомами. Причина – трисомія 23-ї пари хромосом у чоловіків (зайва Х-хромосома) 47, ХХУ, 48, ХХХУ, 49, ХХХХУ, 47, ХУУ, 48, ХУУУ, 49, ХХХУУ.
	Синдром Патау	Трисономія за 13 парою.
	Синдром Шерешевського-Тернера	Моносомія за Х-хромососмою. Каріотип 45, ХО властивий тільки для жінок.
	Сифіліс	Бліда спірохета
	Сказ	Вірус сказу, який уражає нервову систему (хворі на сказ тварини)
	Сколіоз	Викривлення хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів.
	СНІД	ВІЛ
	Сонна хвороба	Джгутиковий паразит трипаносома (муха це-це)
	Тиф	Риккетсії Провачека
	Токсаплазмоз	Найпростіший -  споровик токсоплазма
	Трихінельоз	Круглий черв трихінела
	Туберкульоз	Паличка Коха
	Туряремія	Дрібні поліморфні грам негативні мікроорганізми (комарі роду Aldes)
	Фасціольоз	Печінковий сисун – круглий черв
	Фенілкетонурія	Вроджений дефект фенілаланінгідроксилази, внаслідок якого фенілаланін не зазнає перетворень: тирозин-тироксин-меланін і адреналін.
	Хламідіоз	Бактерія хламідія
	Холера	Бактерії виду Vibrio cholerae
	Цинга	Відсутність в їжі вітаміну С
	Цукровий діабет	Порушення продукції інсуліну.
	Чума	Чумна паличка (воші)

Назви наук

1.      Біологія – наука про живу природу.

2.      Ентомологія – наука про комах

3.      Гельмінтологія – наука про червів.

4.      Протозоологія – наука про найпростіших.

5.      Тератологія – наука, яка вивчає відхилення від нормального розвитку організмів.

6.      Герпетологія – наука, яка вивчає плазунів.

7.      Теріологія – наука про ссавців.

8.      Малакологія – наука про молюсків.

9.      Батрахологія – наука, яка вивчає земноводних.

10.  Мікробіологія – наука про бактерії.

11.  Вірусологія – наука про віруси.

12.  Мікологія – наука про гриби.

13.  Екологія – це наука, яка вивчає взаємозв’язки живих організмів з навколишнім середовищем.

14.  Ембріологія – наука про внутрішньоутробний розвиток організмів.

15.  Палеонтологія -  це наука, що досліджує викопні рештки організмів. 

16.  Альгологія – наука про водорості,

17.  Бріологія – наука про мохи.

18.  Ліхенологія – наука про лишайники.

19.  Біологічна систематика - розділ біології, покликаний створити єдину струнку систему живого світу на основі виділення системи біологічних таксонів і відповідних назв, вибудуваних за певними правилами (номенклатура).

20.                        Дендрологія - галузь ботаніки, що вивчає деревні рослини.

21.                        Ботаніка – це наука, яка вивчає рослини.

22.                        Зоологія – науки про тварин.

23.                        Анатомія походить від грецького слова anatemno — розтинати, розчленити, розсікати, і її суть полягає у вивченні будови організмів та їх органів шляхом розтину тканин.  Отже, анататомія - це біологічна наука, яка вивчає форму і будову тіла організмів, що зумовлені функцією і морфофункціональними змінами, які відбуваються в часі (історичний процес, індивідуальний розвиток), просторі (в різних регіонах земної кулі) та під впливом різних чинників (кліматогеографічних, екологічних, соціальних, генетичних, функціональних). 

24.                        Фізіологія (від греч. φύσις - Природа і греч. λόγος - Знання) - наука про закономірності функціонування та регулювання біологічних систем різного рівня організації, про межі норми життєвих процесів і хворобливих відхилень від неї.

25.                        Морфологія (термін ввів німецький поет і природознавець В. Гете у 1817 р.) не обмежується лише констатацією відомостей про форму і структуру різних частин тіла (нормальних, патологічних, виродливих тощо), одержаних на різних методичних рівнях (макроскопічному, мікроскопічному, клітинному, молекулярному тощо). Вона з'ясовує також розвиток органів і організму в  тощо).

26.                        Генетика– наука про закономірності спадкової мінливості. 

27.                        Арахнологія – наука про павуків