Говоримо чітко

Упражнение:

В четверг четвертого числа в четыре с четвертью часа 

лигурийский регулировщик регулировал в Лигурии, 

но тридцать три корабля лавировали, лавировали, да так и не вылавировали,

а потом протокол про протокол протоколом запротоколировал,

как интервьюером интервьюируемый лигурийский регулировщик речисто,

да не чисто рапортовал, да не дорапортовал дорапортовывал да так зарапортовался про размокропогодившуюся погоду что,

дабы инцидент не стал претендентом на судебный прецедент;

лигурийский регулировщик акклиматизировался в неконституционном Константинополе, 

где хохлатые хохотушки хохотом хохотали и кричали турке, 

который начерно обкурен трубкой: не кури, турка, трубку,

купи лучше кипу пик, лучше пик кипу купи, 

а то придет бомбардир из Бранденбурга — бомбами забомбардирует за то, 

что некто чернорылый у него полдвора рылом изрыл, вырыл и подрыл; 

но на самом деле турка не был в деле, 

да и Клара-к крале в то время кралась к ларю, пока Карл у Клары кораллы крал,

за что Клара у Карла украла кларнет, 

а потом на дворе деготниковой вдовы Варвары два этих вора дрова воровали; 

но грех — не смех — не уложить в орех:

о Кларе с Карлом во мраке все раки шумели в драке, —

вот и не до бомбардира ворам было, и 

не до деготниковой вдовы, и не до деготниковых детей; 

зато рассердившаяся вдова убрала в сарай дрова:

раз дрова, два дрова, три дрова — не вместились все дрова, 

и два дровосека, два дровокола- дроворуба для расчувствовавшейся Варвары

выдворили дрова вширь двора обратно на дровяной двор, 

где цапля чахла, цапля сохла, цапля сдохла; 

цыпленок же цапли цепко цеплялся за цепь; 

молодец против овец, а против молодца сам овца, 

которой носит Сеня сено в сани, 

потом везет Сеньку Соньку с Санькой на санках: 

санки- скок, Сеньку- в бок, Соньку- в лоб, все- в сугроб, 

а Сашка только шапкой шишки сшиб, 

затем по шоссе Саша пошел, Саша на шоссе саше нашел; 

Сонька же — Сашкина подружка шла по шоссе и сосала сушку, 

да притом у Соньки-вертушки во рту еще и три ватрушки — 

аккурат в медовик, но ей не до медовика — 

Сонька и с ватрушками во рту пономаря перепономарит, — перевыпономарит:
жужжит, как жужелица, жужжит, да кружится: 

была у Фрола — Фролу на Лавра наврала, пойдет к Лавру на Фрола Лавру наврет, 

что — вахмистр с вахмистршей, ротмистр с ротмистршей, 

что у ужа — ужата, а у ежа- ежата,

а у него высокопоставленный гость унес трость, 

и вскоре опять пять ребят съели пять опят

с полчетвертью четверика чечевицы без червоточины 

и тысячу шестьсот шестьдесят шесть пирогов с творогом из сыворотки из-под простокваши; 

о всем о том около кола колокола звоном раззванивали, 

да так, что даже Константин — зальцбуржский бссперспективняк

из-под бронетранспортера констатировал:

как все колокола не переколоколовать, не перевыколоколовать, 

так и всех скороговорок не перескороговорить, не перевыскороговорить; 

но попытка — не пытка.

И еще несколько советов:

1. Положите в рот несколько орехов и произносите скороговорки, варьируя темп от медленного к быстрому.
2. Используйте разное количество и крупность орехов, усложняя задачу.
3. Запишите на диктофон отрывок определенного текста. Послушайте что именно слышит ваш собеседник. Вряд ли вам понравится то, что вы услышали.

Записывайте до тех пор, пока ваша дикция не достигнет удовлетворительного уровня.

По материалам — Bla

Як навчити дітей вирішувати спірні питання

У дітей і підлітків часто виникають всілякі конфлікти й суперечки. Малюки та дошкільнята сперечаються з батьками із приводу денного сну, старшокласники не хочуть робити уроки, різноманітні конфлікти та сварки переслідують дітей протягом усього періоду дорослішання.

У цій статті пропонуються поради та пропозиції, які забезпечать батьків необхідною платформою для ведення переговорів і допоможуть навчити дітей приходити до рішення, яке може перебувати поза вихідним конфліктом, тобто до рішення, що базується на спробі знайти новий спосіб мислення, такий необхідний у взаєминах.

Кроки для досягнення порозуміння

Перший крок: не торгуйтеся про місце на п'єдесталі

Це означає, що вам необхідно переконати вашу дитину, що вона зовсім не повинна бути завжди «кращою», «першою» або «вигравати кожну гру». Перемога – це складний предмет для обговорення. Усі діти хочуть навчитись гідно програвати, але вони також хочуть час від часу вигравати. Озбройте дітей словами, які вони можуть використовувати під час розмови із самими собою або іншими дітьми, які допоможуть їм змінювати негативну точку зору на позитивну. Замість того щоб упадати в істерику через поразку в матчі, дитина може сказати: «Шкода, я програв! Але нічого, можливо, наступного разу я виграю!». Діти старшого віку можуть переконувати самих себе такими словами: «Усе добре. Я чудово вмію це робити, цього разу просто не вийшло».

Батьки повинні контролювати свої почуття й намагатись не дорікати, не звинувачувати дитину, не вважати її «поганою» лише тому, що вона не виграла. Усі діти відчувають тиск через необхідність виграти, тому що мама або тато спостерігають за грою. Коли ви намагаєтесь домовитися з дитиною, важливо не прискіпуватись до неї й не сварити. Якщо батьки кажуть: «У твоїй кімнаті завжди безлад. Ні, це просто безнадійно!» – дитина буде відчувати негативні емоції й не буде схильна йти на компроміс. Можливо, вона стомилась або думає, щоприбирати в кімнаті нудно. Ви можете запропонувати свою допомогу або веселе заняття, яке буде чекати її після прибирання. Це не завжди діє, але спробувати варто.

Другий крок: відокремлюйте суперечку або проблему від дітей

Після того як двоє дітей припинять сперечатись і заспокояться, ви можете порозмовляти про цю «проблему» так, ніби вона їх не стосується. Вони повинні побачити її як очевидну незгоду, а не як свою інтелектуальну або особистісну проблему. Допомагайте їм описувати суть своїми словами, дайте кожній дитині можливість висловитись. Введіть правило, яке свідчить, що звинувачувати один одного неприпустимо. Діти іноді можуть описати проблему так чітко й лаконічно, як вам і на думку не спаде.

Третій крок: зосередьтесь на пошуку спільних інтересів

Діти зазвичай розуміють, що кожна проблема має дві сторони медалі. Щоби знайти рішення, кожна дитина повинна зрозуміти позицію іншої дитини, до того ж, зрозуміти, що ніхто з них не винен; вони просто думають по-різному. Якщо діти погодяться вирішувати проблему разом, але по-різному, то можуть почати шукати так звані «загальні інтереси» або точки дотику.

Якщо добре пошукати, загальні інтереси можна знайти в усіх. Загальний інтерес у дітей дошкільного віку може полягати в тому, що вони обидва хочуть продовжувати грати один з одним. Дитина молодшого шкільного віку може бути зацікавлена у дружбі з іншою дитиною. Старшокласник може бути зацікавлений знайти товариша, разом з яким вони зможуть розробити комп'ютерне програмне забезпечення. Зацікавленість може бути практично в усьому. Робота батьків полягає в тому, щоб допомогти дітям реалізувати взаємні інтереси. Спільний інтерес – це поворотний момент у переговорах. Навіть у переговорах між світовими лідерами є спільні інтереси – у збереженні навколишнього середовища або у відверненні лиха чи війни. Іноді ми забуваємо про спільні інтереси й відстоюємо власні ідеї або розуміння, не звертаючи уваги на думку інших людей.

Четвертий крок: обміркуйте та створіть взаємовигідні варіанти або можливості

Завдання розробки різних варіантів важливе в будь-якому віці. Для того щоби спонукати двох дітей придумати рішення проблеми, потрібен час. Наприклад, якщо двоє дітей хочуть грати в одну й ту саму гру на планшеті, але планшет лише один, вони можуть домовитись один з одним про те, як успішно «поділити» його. Одна дитина може запропонувати: «Ти зараз грай на планшеті у футбол, а я поки що пограю на своєму телефоні. Потім ми можемо помінятись». Або одна дитина грає протягом 10-ти хвилин, а в цей час інша вболіває за неї, а потім вони міняються місцями.

Здається, що зробити це легко, але щоб навчитися знаходити варіанти вирішення суперечок, дітям потрібні час і практика. Як тільки вони оволодіють цим методом, то зможуть використовувати його самостійно. Учні старшого віку зазвичай самі вміють знаходити варіанти, але їм треба нагадувати про те, щоб вони використовували свій творчий потенціал при обмірковуванні способів вирішення виниклих суперечок. Навіть підліткам старшого віку необхідне сприяння в переговорах між собою, доки вони не навчаться робити це самостійно. І, звісно, самі дорослі часто забувають шукати варіанти, які можуть зробити щасливою кожну зі сторін конфлікту – щоби спочатку «вигравала» одна людина, а інша «брала участь», а потім вони мінялись місцями й «вигравала» інша людина. Звичайно, для цього необхідні практика та двостороннє збереження спокою. Якщо сторони знайшли спільний інтерес, то можуть заявити про це в ході переговорів, наприклад: «Ми любимо один одного», і продовжити вирішувати проблему.

П'ятий крок: наполягайте на використанні об'єктивних критеріїв

Для будь-яких переговорів необхідно встановлювати певні критерії. Маленькі діти найбільш чутливі до справедливості. Вони хочуть установлювати основні правила для поточних переговорів і всіх майбутніх. Кожна дитина може скласти список того, що вона вважає «справедливим» у даній ситуації. Наприклад, можна використовувати правило, яке каже: «Доки одна людина висловлює свою думку, інша не має права її переривати».

Дорослі повинні по можливості переглядати правила ще до виникнення конфлікту. Наприклад, для дітей молодшого шкільного віку може бути доречним правило «Не можна бити, штовхати і викрикувати образи або погрози на адресу опонента». Якщо обидві дитини погодяться із цим правилом, то будуть згадувати про нього у своїх майбутніх конфліктах. Ніколи не піддавайтесь тиску. Якщо одна дитина наполягає виключно на своїх умовах, спитайте її про причини такої поведінки й запропонуйте нове правило, яке можна застосувати в даній ситуації. Тиском можна вважати підкуп, загрозу, маніпуляцію чи просто небажання погоджуватись. Дотримуйтесь угоди про конкретні правила ведення переговорів.

Книга сучасної дитячої письменниці Шімріт Нотман «Віддай!» розповідає про деякі із цих кроків у природній, спокійній формі. Одного вечора Жюстін виявила, що її ведмежа зникло, а потім побачила, як з ним грає її брат. У гніві вона відбирає в нього пухнасту «тваринку», але потім засмучується через те, що їй довелося посваритися з ним. Іграшки – кролик, кенгуру й ведмежа – заспокоюють Жюстін і дають їй добру пораду про те, як діяти. Вона засинає, придумуючи кращий спосіб знову подружитися зі своїм братом, а наступного ранку діє за порадою своїх іграшок.

Звісно, це лише окремий приклад. Деякі діти не можуть дочекатись настання наступного ранку. Навіть старшокласникам буває важко домовлятись у запалі суперечки. У такому випадку терпіння повинно ставати правилом не тільки для дітей, а і для дорослих, адже коли вони його не дотримуються, то здатні миттєво вибухнути емоціями.

Шостий крок: придумайте власну кращу альтернативу обговорюваної згоди

Важливо думати про те, що можна буде зробити, якщо ви не зможете дійти згоди. Батьки повинні проявляти творчий потенціал і придумувати ідеї, які можуть задовольнити обидві сторони конфлікту у випадку невдалого результату. Поговоріть з дітьми та створіть список дій, які необхідно зробити, якщо їм не вдається домовитись. Наприклад, якщо друг вашої дитини не хоче допомагати створити нове програмне забезпечення, можна покликати іншого друга або зробити це самостійно. Якщо ви знайдете можливі рішення ще до переговорів, вам буде легше дійти компромісу. Адже ви будете знати, що вам необхідно робити в крайньому випадку. Виберіть одну кращу ідею й запишіть її. Маленькій дитині ви можете допомогти придумати, що вона буде робити, якщо їй не дістанеться планшет. Можливо, вам варто взагалі прибрати його з поля зору, оскільки він стає причиною сварок ваших дітей, і запропонувати їм піти пограти у футбол на вулиці.

Батькам необхідно розуміти, що не всі діти можуть зберігати спокій, придумувати різні варіанти вирішення конфлікту, установлювати правила ведення суперечок і думати про те, що робити, якщо вони не домовляться. У деяких сімейних культурах конфлікти не допускаються взагалі або сперечатись мають право лише деякі члени сім'ї. Проте більшість дітей уміють установлювати правила ведення суперечок, бажаючи дійти згоди.

Зведений огляд шести кроків для досягнення згоди:

• 1. Не намагайтесь бути «найкращим» і не покладайте провину на інших.
• 2. Спокійно визначте проблему й чітко відокремте її від дитини.
• 3. Знаходьте спільні інтереси.
• 4. Знаходьте взаємовигідні варіанти виходу з конфлікту.
• 5. Установлюйте правила та критерії для майбутніх проблем.
• 6. Придумуйте власну кращу альтернативу обговорюваного порозуміння.

​Пам'ятайте, що треба допомагати малюку або школяру усвідомити, що в ролі однієї зі сторін конфлікту він завжди повинен шукати рішення, які будуть задовольняти й іншу сторону. Якщо одна дитина відчуває себе ошуканою, результат негативний для обох дітей. Не існує єдиного способу, що гарантує успіх у навчанні дітей складного мистецтва досягати згоди, бути добрим і домовлятись. Але це вміння приходить із часом, практикою та підтримкою дорослих.

Философия кайдзен, или принцип одной минуты

Кайдзен: японская методика для преодоления лени

Почти каждый из нас периодически ставит перед собой новую цель или задачу, но так и не достигает её. Часто мы говорим себе, что просто пока не готовы, но обязательно начнём делать это со следующей недели или со следующего месяца… или в следующем году.

Иногда у нас даже хватает рвения, чтобы начать. Но после небольших усилий мы говорим себе, что сделали достаточно и пора сбавить обороты на пути к новой жизни.

Почему так происходит? Ответ очевиден: потому что мы стараемся добиться слишком многого слишком быстро; потому что нас утомляет новая ответственность; потому что трудно изменить старые привычки и попробовать что-то новое.

Философия кайдзен, или принцип одной минуты

В японской культуре существует практика кайдзен, которая фокусируется на непрерывном самосовершенствовании и включает в себя «принцип одной минуты». В основе этого метода лежит очень простая идея: человек должен что-то делать по одной минуте каждый день в одно и то же время. Понятно, что даже самый ленивый человек сможет справиться с задачей, когда достаточно одной минуты усилий. Если вы часто находите повод, чтобы отложить дела, на выполнение которых требуется от получаса и больше, то всего 60 секунд вы точно найдёте.

Задачи могут стоять разные: отжимания, чтение книги, изучение иностранного языка. За одну минуту у вас не успеет возникнуть неприятных ощущений, связанных с деятельностью. Минутное занятие принесёт лишь радость и удовлетворение. Начав с одного маленького шага, вы станете на путь самосовершенствования и достигнете больших результатов.

Важно, что при такой методике вы обретёте веру в собственные силы и освободитесь от чувства вины и беспомощности. Вы ощутите победу и успех, что поможет вам двигаться вперёд, постепенно увеличивая количество времени, которое вы затрачиваете на занятие: сначала до пяти минут, затем до получаса, а затем ещё дольше. Таким образом, «принцип одной минуты» приведёт вас к неоспоримому прогрессу.

Практика кайдзен зародилась в Японии. Само слово означает «непрерывное совершенствование» (состоит из двух корней: «кай» — перемена, «дзен» — мудрость). Концепцию основал Масааки Имаи. Он считает, что она с одинаковым успехом применима и в бизнесе, и в личной жизни.

На первый взгляд эта практика может показаться сомнительной и неэффективной. Особенно скептически её воспринимают люди, выросшие в западной культуре и убеждённые в том, что существенных результатов можно достичь, лишь приложив огромные усилия. Но замысловатые и сложные программы самосовершенствования, которые требуют от человека больших энергозатрат, могут просто исчерпать силы и не привести к видимым результатам. А практика кайдзен доступна каждому человеку и принесёт прогресс практически в любой сфере жизни. Например, в Японии её часто применяют для улучшения методов управления.

Всё, что вам нужно сделать, это определить, чего именно вы хотите достичь.

Пам'ятка батькам від дитини

Пам’ятка батькам від дитини

·        Не балуйте мене, ви мені цим зашкодите. Я дуже добре знаю, що необов"язково давати мені все, що я прошу. Я просто випробую  вас.

·        Не бійтеся бути непохитним зі мною. Я надаю значення саме такому підходу. Це дозволяє мені визначити своє місце в сім’ї та суспільстві.

·        Не сподівайтеся на силу по відношенню до мене. Це привчить мене до того, що рахуватися треба тільки із силою. Я відгукнулася з радістю на ваші ініціативи.

·        Не будьте непослідовними. Це збиває мене і примушує залишати останнє слово за собою.

·        Не давайте обіцянок, які ви не можете виконати: це похитне мою віру у вас.

·        Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю що-небудь тільки тому, щоби просто вас рознервувати, бо я буду далі добиватися ще більших «перемог».

·        Не засмучуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.

·        Не примушуйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді, бо стану тоді «плаксою».

·        Не робіть для мене й за мене те, що я в змозі зробити сам для себе. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.

·        Не дозволяйте моїм «поганим звичкам», звертати на мене надмірну увагу. Це тільки надихає мене на їх формування.

·        Не поправляйте мене в присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все це спокійно віч-на-віч.

·        Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. З деяких об’єктивних причин мій слух притуплюється саме в той час, а моє бажання співпрацювати з вами стає набагато гіршим. Достатньо зробити певні кроки, але давайте поговоримо про це трохи пізніше.

·        Не намагайтеся читати мені мораль. Ви будете здивовані, дізнавшись, як добре я знаю, що таке добре й що погано.

·        Не примушуйте мене відчувати, що мої вчинки – смертельний гріх. Я маю навчитися робити помилки, не відчуваючи, що я ні на що не здатний.

·        Не присікуйся до мене й не бурчіть на мене. Якщо ви це робитимете, я буду змушений захищатися, робити вигляд, що вас не чую.

·        Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді сам не знаю, чому роблю саме так.

·        Не випробовуйте мою чесність, бо, налякавшись, я легко стану брехуном.

·        Не забувайте, що я люблю експериментувати. Таким чином я пізнаю світ, тому,будь ласка, змиріться з цим.

·        Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я вчуся на власному досвіді.

·        Не звертайте багато уваги на мої маленькі примхи. Я можу навчитися отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене так багато уваги.

·        Не намагайтеся від мене відмахнутися, коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, ви побачите, що я перестану ставити вам питання взагалі й буду шукати інформацію будь-де.

·        Не відповідайте на дурні запитання. Якщо ви будете це робити, то швидко виявите, що я просто хочу, щоб ви постійно мною займалися.

·        Ніколи навіть не згадуйте про те, що ви не робите помилок, бо я буду думати, що ніколи не зможу прирівнятися до вас.

·        Не хвилюйтеся, що ми проводимо разом дуже мало часу. Значення має те, як ми його проводимо.

·        Нехай мої страхи не викликають у вас переживання, бо я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

·        Не забувайте те, що я не можу успішно розвиватися без розуміння, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається. А критика, здається, ніколи.

·        Ставтеся до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також буду вашим другом. Запам’ятайте, що я вчуся більше на ваших учинках, а не тому, що ви критикуєте мене.

·        І, крім того, я вас так сильно люблю, будь ласка, будьте взаємними…